ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ПРАЦЮ
ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ПРАЦЮ
Основні трудові права працівників визначені у нормах Конституції України та у ст.2 КЗпП. Право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, виду занять і роботи забезпечується державою. Гарантією цього права є те, що держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці та підвищенню трудової кваліфікації, а за необхідності забезпечує перепідготовку осіб, звільнених у результаті переходу на ринкову економіку.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Працівники мають право на відпочинок, право на здорові і безпечні умови праці, на об’єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру роботи, що виконується, або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Кодекс законів про працю України містить 18 розділів, - це загальні положення, колективний договір, трудовий договір, забезпечення зайнятості звільнених працівників, робочий час, час відпочинку, нормування праці, оплата праці, гарантії і компенсації, гарантії при покладанні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, трудова дисципліна, охорона праці, праця жінок, праця молоді, пільги для працівників, індивідуальні трудові спори, професійні спілки, трудовий колектив, загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення, нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.
Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працюючих, власників та уповноважених ними органів(ст.10 КЗпП).
Укладанню колективного договору передують колективні переговори
(ст.14 КЗпП).
Терміни, порядок ведення переговорів, вирішення розбіжностей, що виникають під час їх ведення, порядок розробки, укладання та внесення змін і доповнень до колективного договору, відповідальність за його виконання регулюються Законом України „Про колективні договори і угоди”.
Порядок проведення переговорів, розробки і укладання Колективного договору визначаються Наказом по організації. Колективний договір затверджується на конференції трудового колективу.
Умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними (ст.16 КЗпП).
Трудовий договір – є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені
законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст.21 КЗпП).
Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі (ст.24 КЗпП). При укладенні Трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвічує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.
Укладання Трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Особливою формою Трудового договору є контракт, в якому термін дії, права, обов’язки і відповідальність сторін можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.