НОРМАТИВНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

НОРМАТИВНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ

ОХОРОНИ ПРАЦІ

Основні нормативно-правові акти з охорони праці, безпеки життєдіяльності, що діють у сфері освіти:

Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 № 255;Положення про організацію роботи з охорони праці в навчальних закладах і установах Міністерства освіти і науки України, затверджене наказом МОН України від

01.08.2001 № 563;

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 р. № 442; Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р.№ 15; Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків,

професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232; Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій,

затверджений     наказом      Міністерства       охорони     здоров’я     України      від

21.05.2007. № 246;

Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці України від 24.03.2008 № 53; Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.1998 №4; Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 № 126;

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від

22.03.2001 № 270.

Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Періодичність такої атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу за 5 років.

Атестація робочих місць передбачає:

– комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці, відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

– виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

– встановлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

– визначення (підтвердження) права працівників на пільги тощо.

Після проведення атестації за даними лабораторно-інструментальних досліджень комісія складає Карту умов праці на кожне робоче місце, яка включає оцінку факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічну оцінку умов праці, оцінку технічного та організаційного рівня.

Ця Карта містить оцінку наступних факторів виробничого і трудового

випромінювання різних діапазонів; мікроклімату у приміщенні; атмосферного тиску; біологічних факторів ї препаратів, природних компонентів організму від І до ІV класу небезпеки включно);

За результатами атестації складаються переліки робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

Право на пенсію за віком на пільгових умовах встановлюються за результатами атестації робочих місць за умовами праці на роботах, професіях, робочих місцях вказаних постановою Кабінету Міністрів

України № 36 від 16.01.2003 р.

Усі працівники, які приймаються на постійну чи тимчасову роботу і при подальшій роботі повинні проходити на підприємстві навчання в формі інструктажів з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж, стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж з охорони праці проводиться з усіма працівниками, які щойно працевлаштувалися незалежно від їх освіти, стажу роботи за професією або посади;

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці. Первинний інструктаж проводять на робочому місці до початку роботи

за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для працівників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації.

Повторний інструктаж проводять на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на квартал, на інших роботах — 1 раз на півріччя. Позаплановий інструктаж проводять з працівниками на робочому місці під час запровадження нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, за зміни технологічного процесу, заміни або модернізації устаткування тощо.

Цільовий інструктаж проводять з працівниками при виконанні разових робіт, не пов'язаних з безпосередніми обов’язками.

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Керівник підприємства зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праці за його професією або розмістити її на його робочому місці.

Інструкція є нормативним актом, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства.

Інструкції поділяються на:

– інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

– примірні інструкції;

– інструкції, що діють на підприємстві.

Інструкції повинні містити тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов'язкове самими працівниками. Порушення працівником цих вимог повинно розглядатися як порушення трудової дисципліни, за яке до нього може бути застосовано стягнення згідно з чинним законодавством.

Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на

роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах. Залучення жінок до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

Охорона праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і

на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих чинників застосовують засоби колективного та індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту призначені для:

нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць (вентиляція, кондиціонування, опалення, автоматичний контроль і сигналізація); нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання, світлофільтри); захисту від шуму, вібрації (огородження, звукоізоляція, віброізоляція) тощо.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) застосовують тоді, коли безпека

робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.

Індивідуальні ЗІЗ поділяються на засоби захисту органів дихання, спецодяг, спецвзуття, засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, шкіри, засоби захисту від падіння з висоти та ін.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору; надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав тощо.

Завданнями страхування від нещасного випадку є: проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням; відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їхніх сімей.